Що таке трудовий договір? Кодексом законів про працю України дано визначення трудового договору.
Так, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Відповідно до Законодавства України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Щодо умов укладення трудового договору слід зазначити, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов'язковим у таких випадках:
1) при організованому наборі працівників
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я
3) при укладенні контракту
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Подання трудової книжки є обов'язковим і навіть тоді, коли наймачем є фізична особа.
Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.
Варто відзначити, що при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Крім того, військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього Союзу РСР і Збройних сил держав учасниць СНД, пред'являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.
Доцільно зазначити, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
При цьому, слід зазначити, що забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001 N 260. у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 14.10.2010 N 320. який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 р. за N 554/5745.
Цей Порядок поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо).
Слід зазначити, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:
1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором
3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами
4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Доцільно звернути увагу на те, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Також необхідно відмітити, що Кодекс законів про працю України передбачає, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування. Метою випробування є перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається.
Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:
осіб, які не досягли вісімнадцяти років
молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів
молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів
осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби
інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.
Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації - шести місяців.
Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
Разом з цим слід зазначити, що якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.
Працівник вважається таким, який витримав випробування, якщо строк випробування закінчився, а він до закінчення строку не був звільнений з роботи.
Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.
При цьому, звільнення працівника за результатами випробування повинно бути оформлено наказом власника або уповноваженого ним органу. В наказі обов'язково робиться посилання на статтю 28 Кодексу законів про працю України.
Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Доцільно зазначити, що законодавство про працю передбачає види трудового договору залежно від терміну.
Так, залежно від строку трудовий договір може бути :
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Крім того, слід відмітити, що законодавство про працю передбачає укладання трудових договорів про тимчасову та сезонну роботи.
Трудові договори про тимчасову роботу укладаються з працівниками прийнятими на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), - до чотирьох місяців. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.
Щодо укладення трудових договорів про сезонну роботу, слід зазначити, що сезонними вважаються роботи, які через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців. Порядок організації сезонних робіт регулює, зокрема, Положення про порядок організації сезонних робіт, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. N 578 ( 578-98п ).
Також варто зазначити, що особливою формою трудового договору є трудовий контракт. сфера застосування якого визначається законами України.
Джерело: Роз'яснення Міністерства юстиції України від 20.12.2011 року
Тут можна скачати трудовий договір зразок, строковий трудовий договір, трудовий договір бланк.
Юрконсультация.com.ua
Трудові, колективні договори. Зразок трудового, колективного договору
Трудовий договір (трудовий контракт) - це угода між працедавцем і працівником, відповідно до якого працедавець зобов'язується надати працівникові роботу для виконання обумовлених трудових функцій, забезпечити умови праці, передбачені трудовим законодавством і іншими нормативними правовими актами, своєчасно і в повному розмірі виплачувати працівникові заробітну плату, а працівник зобов'язується особисто виконувати визначену цією угодою трудову функцію, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, які діють у працедавця.
Незважаючи на те, що трудовий договір є угодою між працівником і наймачем, сторони трудового договору не мають повної свободи у визначенні його умов. Трудове законодавство передбачає цілий комплекс імперативних норм, від яких працівник і наймач не можуть відступити.
Трудовий договір складається в двох примірниках і підписується кожною із сторін. Письмову форму трудового договору не слід плутати з процедурою його оформлення.
Під колективним договором слід розуміти правовий акт, що регулює соціально-трудові стосунки і укладається працівниками і працедавцем.
Дія колективного договору поширюється на усіх працівників організації.
Зразки трудового і колективного договору можуть бути адаптовані для більшості видів бізнесу.
Трудовий договір між працівником і фізичною особою підприємцем, яка використовує найману працю
Форма договору затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики України «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю» № 260 від 08.06.2001 року. Останні зміни до бланку внесені наказом № 320 від 14.10.2010 р. Строковий трудовий договір складається в трьох примірниках, один з яких зберігається у фізичної особи-роботодавця, другий – у найманого працівника, третій – в центрі зайнятості.
В загальній частині документу зазначаються відомості про фізичну особу-підприємця та про найманого працівника, які виступають сторонами договору. Окрім паспортних даних та адреси вказується місце роботи, посада для роботодавця та вид діяльності й останнє місце роботи для найманого працівника. Перша частина договору оговорює строки договору, в другій – описуються обов’язки працівника. В третій та четвертій частинах зазначаються розмір заробітної плати та графік роботи працівника, в п’ятій та – вказуються вихідні дні та відпустка. Трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю підписують роботодавець, найманий працівник та уповноважена особа державної служби зайнятості. При розірванні договору в бланк вноситься відповідний запис.
Поняття Трудовий договір (також згадується як трудовий контракт) - це угода між роботодавцем і працівником, відповідно до якого роботодавець зобов язується надати працівникові роботу за обумовленою трудовою функцією, забезпечити умови праці, передбачені трудовим законодавством і іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права, колективним договором, угодами, локальними нормативними актами і цією угодою, своєчасно і в повному розмірі виплачувати працівникові заробітну плату, а працівник зобов язується особисто виконувати визначену цією угодою трудову функцію, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють у даного роботодавця.
У цьому вичерпному визначенні легко побачити основні особливості трудового договору:
Суб єктний склад договору відрізняється великими вимогами: в ролі працівника може виступати виключно фізична особа.
Працівник як сторона трудового договору поєднує в собі дві якості. Він одночасно є і особою, яка здійснює трудову діяльність, і суб єктом права.
Якщо працівник укладає трудовий договір, працівник включається в сферу господарювання роботодавця, отже, праця працівника стає елементом цієї сфери, що забезпечує її функціонування (для порівняння: підрядник, який уклав із замовником договір підряду, не включається в господарську сферу замовника).
Трудовий договір носить триваючий характер, тобто виконання сторонами своїх обов язків по відношенню один до одного не припиняє дії договору.
Правовому регулюванню трудових відносин між роботодавцем і працівником присвячений Кодекс законів про працю України. В даний час з усіх форм реалізації права громадян на працю трудовий договір слід визнати головною формою, так як саме він найкраще відповідає потребам ринкових трудових відносин, заснованих на найманій праці. Предмет Предметом трудового договору є особисте виконання трудової функції (роботи певного роду), тобто індивідуальний процес праці, його організація і умови (на відміну від цивільно-правових договорів, предметом яких є результат праці).
Поняття предмета трудового договору не приведено у Кодексі законів про працю України або інших нормативно-правових актах.
Предмет трудового договору - це жива праця, в інтересах обох сторін кількісно і якісно формалізувати цей предмет. Отже, в трудовому договорі повинні бути визначені:
вид праці (якого роду працю повинен виконувати працівник за трудовим договором)
якість праці (вимоги до якості виконання трудової функції, вимоги до кваліфікації, посади і спеціальності працівника)
кількість праці.
За трудовим договором працівник повинен виконувати роботу, що відноситься до його трудової функції (роботу по певній спеціальності, кваліфікації або посади), дотримуючись при цьому правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють в даній організації. Роботодавець при цьому зобов язується забезпечити певні умови праці, передбачені законодавством і трудовим договором. Сторони Сторони трудового договору - це працівник і роботодавець.
Поняття сторін трудового договору, так само як і вимоги до сторін трудового договору представлені в законодавстві. В якості працівника за трудовим договором може виступити фізична особа, що володіє трудовою правосуб єктністю. В якості роботодавця може виступити як фізична, так і юридична особа, держава, яка діє через свої органи, а також органи місцевого самоврядування. Умови Істотними умовами (обов язковими умовами) трудового договору є:
Місце роботи є істотною умовою трудового договору. В тексті договору необхідно вказати найменування та місцезнаходження організації, куди приймається працівник. Якщо структурні підрозділи організації розташовані в різних місцевостях і адміністративних районах, то місце роботи при укладенні трудового договору уточнюється стосовно цих структурних підрозділів. Оскільки місце роботи є обов язковою умовою трудового договору, його зміна можлива лише за взаємною згодою сторін.
Трудова функція - рід роботи відповідно до кваліфікації за визначеною професією (посада), яку повинен виконувати працівник. В тексті трудового договору необхідно вказати обов язкову умову про рід роботи, а також те, що вона залишається незмінною на весь час дії трудового договору. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Дата початку роботи (і дата її закінчення). Час початку роботи є істотною умовою трудового договору і має важливе значення, оскільки з цього моменту на працівника поширюється законодавство про оплату праці. Звичайно початок роботи слідує безпосередньо за укладенням трудового договору. Проте сторони можуть домовитися і про деяку відстрочку цього моменту.
Умови оплати праці (в тому числі розмір тарифної ставки або посадового окладу працівника, доплати, надбавки і заохочувальні виплати). При укладенні трудового договору істотна умова про оплату праці також має розглядатися в якості істотної, і якщо сторони по ньому не прийшли до згоди, трудовий договір не може вважатися укладеним. При оплаті праці робітників можуть застосовуватися тарифні ставки, оклади, а також безтарифна система, якщо організація визнає таку систему найбільш доцільною.
Крім того, в трудовому договорі обов язково потрібно вказати умову про те, що він укладений на час виконання сезонних робіт, або є строковим трудовим договором, або трудовим договором за сумісництвом.
Додатковими умовами трудового договору є:
Випробувальний термін працівника - роботодавець має право обумовити в трудовому договору термін і умови іспитового терміну.
Нерозголошення таємниці охороняється законом - роботодавець має право вимагати у працівника підписки про нерозголошення комерційних, патентних та інших таємниць.
Сумісництво - роботодавець і працівник в трудовому договорі можуть обумовити можливість поєднання працівником посад.
Види та умови додаткового страхування працівника - роботодавець в трудовому договорі може обумовити зобов язання з надання будь-якого додаткового страхування працівника.
Поліпшення соціально-побутових умов працівника і членів його сім ї - сторони в трудовому договорі можуть домовитися про умови та можливості отримання працівником поліпшень соціально-побутових умов.
Обов язок працівника відпрацювати після навчання не менше встановленого трудовим договором строку, якщо навчання проводилося за рахунок коштів роботодавця. Нерідкі випадки, коли роботодавець, бажаючи убезпечити свої вкладення в навчання персоналу, зобов язує за трудовим договором працівника відпрацювати певний термін після навчання.
Інші умови, про додаткову відпустку, грошові компенсації і інші умови, які не погіршують становище працівника порівняно з КЗпПУ, законами та іншими нормативно-правовими актами. Форма Трудовий договір укладається в письмовій формі, складається у двох примірниках, кожен з яких підписується сторонами. Один примірник трудового договору передається працівнику, інший зберігається в роботодавця. Отримання працівником примірника трудового договору повинно підтверджуватися підписом працівника на екземплярі трудового договору, що зберігається в роботодавця.
Типова форма трудового договору не передбачена законодавством.
Оформлення трудового договору означає, що працівник приступив до роботи з відома або за дорученням роботодавця або його представника. При фактичному допущенні працівника до роботи роботодавець зобов язаний оформити з ним трудовий договір у письмовій формі не пізніше трьох робочих днів з дня фактичного допущення працівника до роботи. Проста письмова форма трудового договору - обов язкова умова його укладення.
Прийом на роботу оформляється наказом про прийняття на роботу (розпорядженням) підприємства роботодавця і фіксується записом у трудовій книжці. Підставою наказу про прийом на роботу є заява про прийом на роботу, написана працівником.
Трудовий чи цивільно-правовий договір: який вигідніше для підприємства?
Цивільно - правові договори вже давно є одним з найпопулярніших складових механізму оптимізації витрат на оплату праці. Однак для того щоб правомірно застосовувати його у своїй діяльності, роботодавець повинен обов'язково врахувати ряд правил.
Фіз. особа може виконувати роботи як на підставі трудового, так і цивільно -правового договору (далі - ЦПД). Тому перш за все розглянемо, чим саме повинні керуватися роботодавці при виборі виду договору.
Виконуючи роботи, надаючи послуги у відповідності з трудовим договором, необхідно дотримуватися вимог трудового законодавства, а при укладенні ГПД на виконання певної роботи або надання будь-яких послуг слід керуватися цивільним законодавством.
Таблиця допоможе Вам порівняти Трудовий договір і Цивільно - правовий договір, і вибрати оптимальний варіант при укладанні договору з найманим працівником.
Цивільно - правові договори вже давно є одним з найпопулярніших складових механізму оптимізації витрат на оплату праці. Однак для того щоб правомірно застосовувати його у своїй діяльності, роботодавець повинен обов'язково врахувати ряд правил.
